Володимир Прийма народився 17 липня 1906 року в с.Страдч. Батько, Іван Прийма, був дяком і секретарем при церкві, мати - Ганна Прийма. Охрещений в с.Страдч у 1906 році. Володимир Прийма закінчив дяківську бурсу при Митрополитові Адреєві Шептицькому. Був дяком і дириґентом у церкві с.Страдч. Одружився 10 листопада 1931 року з Марією Стойко.
Дяк Володимир Прийма - це порядна, добра людина, яка зберегла міцну віру і не злякалася небезпеки військового часу та переслідування, яких зазнавала Українська Греко-Католицька Церква зі сторони вороже налаштованого більшовицького режиму. Він приймав активну участь у житті парохії. Взагалі, родина була взірцевою в селі, батько Прийми Володимира був дяком, його брати, Мирон і Максим, були священиками. Зі слів ще живих парохіян, дяк користувався пошаною, його любили і цінували як гідну, чесну і справедливу людину. Був батьком чотирьох дітей. Найстаршому синові на час його загибелі було 9 років, а найменшій доні - півтора рочку. Чи ж не тому так просив священик о.Микола Конрад дяка, щоб той не супроводжував його до хворої жінки - розумів, наскільки це небезпечно. Втім, розумів це і дяк. "Після Служби Божої дяк Прийма не знаходив собі місця - то виходив з церкви, то заходив. Коли його запитали, чому так дивно себе поводить, відповів, що має незрозумілу тривогу, нудьгу" (Зі свідчень К. Ольшевської). Що пережив у ті хвилини - важко уявити, та залишився з отцем у небезпеці.
Свідки зазначають, що в четвер 26 червня 1941 року дяк Володимир Прийма і отець-доктор Микола Конрад пішли зі св.Тайнами сповідати хвору жінку. По дорозі додому, коли вони поверталися, їх наздогнали енкавеесівці. Священика та дяка вхопили та, страшно лаючись, повели до лісу, який називається Бірок. Ризикуючи власним життям, Володимир Прийма залишився з отцем Миколою Конрадом. Обох їх по-звірячому замордували. Тіло дяка Володимира Прийми було дуже покалічене, побите, він мав поламані ребра. Дяк Володимир Прийма засвідчив свою віру в Бога мученицькою смертю.
Безкорисливе служіння своєму ближньому і посвята виконанню свого обов'язку якнайкраще характеризували поставу перед Богом цього славного мученика. Відповідальність та дбайливість в речах Церкви були справжньою окрасою його душі. Непевний час міг би виправдати його нерішучість та бездіяльність, а дійсна небезпека і реальна загроза його життю стали б чи не найкращими адвокатами на суді власного сумління, коли б він просто відмовився супроводжувати свого пароха в його, як виявилося, останній дорозі до спраглого Господа вмираючого брата у Христі. Але навіть багнетами не вдалося безбожникам виколоти того Бога, якого він носив у своєму серці — Єдиного Праведного Суддю, Який кожному віддає по справедливості за ділами його.
Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.
Блаженний Микола Володимир Прийма – покровитель мирян.
